Найактивніша діяльність філії ОДУМу в Чікаго припала приблизно на 1965-1976 роки. У 1980 році організація переїхала на Чікаго авену, недалеко від Пласту. В той час її сходини відбувалися щосуботи, але кількість дітей яка в них брала участь, була значно меньшою, ніж у попередніх роках. Майже з усім товариством ОДУМу ми познайомилися на відпочинковому таборі на оселі Україна в Лондоні; там же зустріли й своїх найближчих друзів.
Тяжко уявити що ОДУМ майже зник в Чікаго за такий короткий час. ОДУМ був заснований людьми які зазнали найбільшу втрату і страждань під окупацією двома тоталітарними режимами. Засновники ОДУМу прожили неповторний час після війни.
Втративши свій рідний край ці люди присвятили багато час і уваги для народного виховання і освіти молодь. В шістдесятих роках в Чікаго, ОДУМ була одна молодеча організація в які діти вивчали гри народної музики і цілий струнний ансамбль був зорганізований.
Причини майже повного зникнення ОДУМу в Чікаго і в інших місцях є різні. Порівняно невелика кількість іммігрантів зі східних та центральних областей України. Стара околиця стала занепадати і була небезпечна. Наші люди помалу переселились за містом і для багатьох сходини стали незручні. Між іншим, молоді люди більше старалися здобувати якісь фах і кражче життя, і тому чекали довше народжувати своїх дітей.
На мій же погляд, найголовнішою причиною була занадто насичена програма ОДУМу для дітей: тривалі щосуботні сходини, численні співучі, музикальні і танцювальні гуртки. Я вважаю, що ці задовгі заходи стали занадто виснажливими для нового покоління, народивши в ньому зневагу до всього українського і, як наслідок, небажання залучати до організації власних дітей.
Мені здається, що ОДУМу слід дотримуватися балансу: сходини кожної суботи після школи Українознавства є необхідними, аби молодь пізнавала рідну культуру і не забувала про своє коріння, проте, важливо зробити їх короткими, щоб не перевтомлювати дітей.
Click to Share